вовчик
ВО́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1.
А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м’ясця! (Гл., Вибр., 1957, 38);
Дуже я ліпить люблю! Я ще й вовчика зліплю (Бойко, Ростіть.., 1959, 20).
Словник української мови (СУМ-11)ВО́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1.
А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м’ясця! (Гл., Вибр., 1957, 38);
Дуже я ліпить люблю! Я ще й вовчика зліплю (Бойко, Ростіть.., 1959, 20).
Словник української мови (СУМ-11)