вовчик

ВО́ВЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до вовк 1.

А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м'ясця! (Л. Глібов);

Це ж тiльки в казцi буває, що якась там добра бабуся, чи зайчик, чи вовчик вiзьмуть та й принесуть тобi цілу торбу грошей (В. Винниченко).

2. розм. Іграшка у вигляді такої тварини.

Дуже я ліпить люблю! Я ще й вовчика зліплю (Г. Бойко).

Значення в інших словниках

1. вовчик — во́вчик іменник чоловічого роду, істота вовк  Орфографічний словник української мови
2. вовчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вовчик — див. вовк  Словник синонімів Вусика
4. вовчик — Во́вчик, -ка, -кові, -ку! -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вовчик — ВО́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1. А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м’ясця! (Гл., Вибр., 1957, 38); Дуже я ліпить люблю! Я ще й вовчика зліплю (Бойко, Ростіть.., 1959, 20).  Словник української мови в 11 томах
6. вовчик — Вовк, -ка м. 1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар.  Словник української мови Грінченка