Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
вовчик —
во́вчик іменник чоловічого роду, істота вовк
Орфографічний словник української мови
вовчик —
ВО́ВЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до вовк 1. А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м'ясця! (Л. Глібов); Це ж тiльки в казцi буває, що якась там добра бабуся, чи зайчик, чи вовчик вiзьмуть та й принесуть тобi цілу торбу грошей (В. Винниченко).
Словник української мови у 20 томах
вовчик —
ВО́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1. А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м’ясця! (Гл., Вибр., 1957, 38); Дуже я ліпить люблю! Я ще й вовчика зліплю (Бойко, Ростіть.., 1959, 20).
Словник української мови в 11 томах
вовчик —
Вовк, -ка м. 1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар.
Словник української мови Грінченка