вовчий

во́вчий

-а, -е.

1》 Прикм. до вовк.

|| Зробл. зі шкури вовка. Вовча шуба.

|| Власт. вовкові.

Вовча лапа — степова однорічна рослина з розсіченими на вузьколінійні частинки листками й поодинокими голубими квітками.

Вовча паща мед. — неправильне зрощення половин піднебіння, за якого порожнина носа безпосередньо сполучається з порожниною рота.

Вовча яма — а) глибока замаскована яма з приманкою для ловлі вовків; б) (військ.) перешкода на шляху наступу ворога, влаштована у вигляді заглиблення в землі з вбитими на дні гострими кілками, рейками.

Вовче лико — чагарникова рослина з отруйними ягодами, що використовуються для виготовлення ліків.

Вовчий горох — однорічна чи багаторічна трав'яниста (рідше – кущова) рослина родини бобових.

Вовчий лишай — туберкульозне захворювання шкіри, перев. обличчя; вовчак.

Вовчий сон — лікарська рослина родини жовтцевих із великими ліловими квітками.

Вовчі ягоди — чагарникова рослина з отруйними ягодами, що використовуються для виготовлення ліків.

Вовчий білет — у царській Росії – документ із позначкою про звільнення з роботи, навчального закладу, який закривав доступ на державну службу, до навчального закладу.

2》 перен. Жорстокий, лютий.

Значення в інших словниках

1. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. – Дивись, он яка вовча берлога! – скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Панас Мирний); Шкірились іклами вовчі та вепрячі морди (О. Гончар); Лось відчував, що йому не вирватись, ..  Словник української мови у 20 томах
2. Вовчий — Во́вчий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. вовчий — вовчий: ◊ Вовча гора́ → гора  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. вовчий — во́вчий біле́т. Документ із записом про неблагонадійність його власника. Опинився Шовкун серед великого города, без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришів, котрі тепер його цуралися...  Фразеологічний словник української мови
5. вовчий — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ...  Словник синонімів української мови
6. вовчий — Во́вчий, -ча, -че; во́вчі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. — Дивись, он яка вовча берлога! — скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Мирний, IV, 1955, 96); Чомусь пригадалася розповідь про вовчу зграю (Шиян, Гроза.., 1356, 195); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
8. вовчий — Вовчий, -а, -е Волчій. Вовк, то вовче й думає. Ном. № 2913. п'є на вовчу шкуру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. Ном. № 2615. дати кому вовчого білета. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. Кролев. у. — біб.  Словник української мови Грінченка