вовчий

во́вчий біле́т. Документ із записом про неблагонадійність його власника. Опинився Шовкун серед великого города, без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришів, котрі тепер його цуралися, з одною бідою — “вовчим білетом” в кишені (Панас Мирний); За участь в “безпорядках” під час похорону письменника Шелгунова Кудрін в числі восьми організаторів був виключений з “вовчим білетом” (з інституту) (Ф. Бурлака); — Тільки й має (Єлька) від своїх Вовчугів вовчий білет, та й той неписаний, усний (О. Гончар).

во́вчим о́ком, зі сл. диви́тися, слідкува́ти і т. ін. Жадібно, хтиво і т. ін. Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому (Григорій Тютюнник).

оси́не (о́сяче, во́вче і т. ін.) гніздо́ (кубло́). Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів. — Одне гніздо осине розворушили, а друге ще .. ось незаймане,— сказав Єгор.— Нічого,— позирнула Ольга на вивіску.— Доберемося згодом і до цього гнізда (А. Шиян); — Нам треба, щоб він своє товариство (конокрадів) виказав, щоб гніздо вовче видушити (Б. Грінченко). оси́ні ку́бла. — Тепер я покажу всім князям та їхнім гавкунам! .. Я посмикаю їхні осині кубла (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. вовчий — -а, -е. 1》 Прикм. до вовк. || Зробл. зі шкури вовка. Вовча шуба. || Власт. вовкові. Вовча лапа — степова однорічна рослина з розсіченими на вузьколінійні частинки листками й поодинокими голубими квітками. Вовча паща мед.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. – Дивись, он яка вовча берлога! – скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Панас Мирний); Шкірились іклами вовчі та вепрячі морди (О. Гончар); Лось відчував, що йому не вирватись, ..  Словник української мови у 20 томах
3. Вовчий — Во́вчий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
4. вовчий — вовчий: ◊ Вовча гора́ → гора  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вовчий — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ...  Словник синонімів української мови
6. вовчий — Во́вчий, -ча, -че; во́вчі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. — Дивись, он яка вовча берлога! — скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Мирний, IV, 1955, 96); Чомусь пригадалася розповідь про вовчу зграю (Шиян, Гроза.., 1356, 195); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
8. вовчий — Вовчий, -а, -е Волчій. Вовк, то вовче й думає. Ном. № 2913. п'є на вовчу шкуру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. Ном. № 2615. дати кому вовчого білета. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. Кролев. у. — біб.  Словник української мови Грінченка