вовік

ВОВІ́К, ВОВІ́КИ, присл., ц.-с.

1. уроч. Вічно, завжди.

Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки (Шевч., І,1951, 326);

[Свічка:] Во славу нашу, браття дорогі. Нехай вовік живе громада наша! (Коч., І, 1956, 518).

2. у сполуч. з дієсл. із запереч. Ніколи, повік.

І дав [Клим] собі зарік, Що він не буде брать горілки в рот вовік (Бор., Тв., 1957, 153).

Значення в інших словниках

1. вовік — вові́к прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вовік — вовіки, присл. 1》 уроч. Вічно, завжди. 2》 у сполуч. з дієсл. із запереч. Ніколи, повік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вовік — ВОВІ́К, ВОВІ́КИ, присл. 1. книжн. Вічно, завжди. Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки (Т. Шевченко); [Свічка:] Во славу нашу, браття дорогі. Нехай вовік живе громада наша! (І.  Словник української мови у 20 томах
4. вовік — див. ніколи  Словник синонімів Вусика
5. вовік — НІКО́ЛИ (ні в який час, ні за яких обставин); ЗРО́ДУ підсил. розм., ЗРО́ДУ-ВІ́КУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил. розм. (при заперечних дієсловах — про минуле); ДОВІ́КУ підсил., ПОВІ́К підсил., ПОВІ́КИ рідше, ВІК підсил. розм., ПОВІ́К-ВІ́КИ (ПОВІ́К-ВІКІ́В) підсил.  Словник синонімів української мови