вогкувато
ВОГКУВА́ТО, присудк. сл. Про наявність незначної вогкості.
Ще було вогкувато від туману (Ю. Янов., І, 1958, 212);
Внизу, в бліндажі, було вогкувато і темно (Собко, Кавказ, 1946, 123).
Словник української мови (СУМ-11)ВОГКУВА́ТО, присудк. сл. Про наявність незначної вогкості.
Ще було вогкувато від туману (Ю. Янов., І, 1958, 212);
Внизу, в бліндажі, було вогкувато і темно (Собко, Кавказ, 1946, 123).
Словник української мови (СУМ-11)