вогкуватий
ВОГКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи вогкий; мокруватий.
— Колосся вогкувате, от і не вимолочується (Донч., V, 1957, 139);
3 мене цілком вистачало моєї вогкуватої комірчини (Збан., Любов, 1957, 278).
Словник української мови (СУМ-11)ВОГКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи вогкий; мокруватий.
— Колосся вогкувате, от і не вимолочується (Донч., V, 1957, 139);
3 мене цілком вистачало моєї вогкуватої комірчини (Збан., Любов, 1957, 278).
Словник української мови (СУМ-11)