вогкуватий
ВОГКУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи вогкий; мокруватий.
– Колосся вогкувате, от і не вимолочується (О. Донченко);
З мене цілком вистачало моєї вогкуватої комірчини (Ю. Збанацький);
Подушка незім'ята й вогкувата, i рядно не зжужмане (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)