вогкуватий

вогкува́тий

-а, -е.

Трохи вогкий; мокруватий. Вогкувата земля.

Значення в інших словниках

1. вогкуватий — вогкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вогкуватий — ВОГКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи вогкий; мокруватий. – Колосся вогкувате, от і не вимолочується (О. Донченко); З мене цілком вистачало моєї вогкуватої комірчини (Ю. Збанацький); Подушка незім'ята й вогкувата, i рядно не зжужмане (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах
3. вогкуватий — див. сирий  Словник синонімів Вусика
4. вогкуватий — Вогкува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вогкуватий — ВОГКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи вогкий; мокруватий. — Колосся вогкувате, от і не вимолочується (Донч., V, 1957, 139); 3 мене цілком вистачало моєї вогкуватої комірчини (Збан., Любов, 1957, 278).  Словник української мови в 11 томах