вогкувато

ВОГКУВА́ТО.

Присл. до вогкува́тий.

Ранками на терасі свіжо і вогкувато пахло кипарисами і морем (із журн.);

// у знач. пред.

В загоні було тихо й вогкувато од холодку... (В. Винниченко);

Ще було вогкувато від туману (Ю. Яновський);

Внизу, в бліндажі, було вогкувато і темно (В. Собко);

Ремонт, звичайно, трохи покращив ситуацію, але однаково в морози у квартирі холоднувато й вогкувато (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вогкувато — вогкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вогкувато — присудк. сл. Про наявність незначної вогкості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вогкувато — ВОГКУВА́ТО, присудк. сл. Про наявність незначної вогкості. Ще було вогкувато від туману (Ю. Янов., І, 1958, 212); Внизу, в бліндажі, було вогкувато і темно (Собко, Кавказ, 1946, 123).  Словник української мови в 11 томах