вогкувато
ВОГКУВА́ТО.
Присл. до вогкува́тий.
Ранками на терасі свіжо і вогкувато пахло кипарисами і морем (із журн.);
// у знач. пред.
В загоні було тихо й вогкувато од холодку... (В. Винниченко);
Ще було вогкувато від туману (Ю. Яновський);
Внизу, в бліндажі, було вогкувато і темно (В. Собко);
Ремонт, звичайно, трохи покращив ситуацію, але однаково в морози у квартирі холоднувато й вогкувато (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вогкувато — вогкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вогкувато — присудк. сл. Про наявність незначної вогкості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогкувато — ВОГКУВА́ТО, присудк. сл. Про наявність незначної вогкості. Ще було вогкувато від туману (Ю. Янов., І, 1958, 212); Внизу, в бліндажі, було вогкувато і темно (Собко, Кавказ, 1946, 123). Словник української мови в 11 томах