1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вогкувато

вогкува́то

присудк. сл.

Про наявність незначної вогкості.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогкувато — вогкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вогкувато — ВОГКУВА́ТО. Присл. до вогкува́тий. Ранками на терасі свіжо і вогкувато пахло кипарисами і морем (із журн.); // у знач. пред. В загоні було тихо й вогкувато од холодку... (В. Винниченко); Ще було вогкувато від туману (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. вогкувато — ВОГКУВА́ТО, присудк. сл. Про наявність незначної вогкості. Ще було вогкувато від туману (Ю. Янов., І, 1958, 212); Внизу, в бліндажі, було вогкувато і темно (Собко, Кавказ, 1946, 123). Словник української мови в 11 томах