вогкість
ВО́ГКІСТЬ, кості, ж.
1. Якість і стан за знач. во́гкий.
Ті долини здалека дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю (Н.-Лев., II, 1956, 263);
Його надила лінія губ і їх рожева вогкість (Коцюб., II, 1955, 210);
Надходив ранок.. Нічні птахи замовкли, з озерець тягло вогкістю (Смолич, І, 1958, 80).
2. Те саме, що воло́га.
Вогкість зеленкуватими краплями так і висіла на них (Фр., II, 1950, 29);
Єдине Карімове око вогкістю заблищало (Ле, Міжгір’я, 1953, 301).
Словник української мови (СУМ-11)