возовий
ВОЗОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до віз¹ 1.
З-під возових коліс коріння плига (Граб., І, 1959, 205);
// Признач. для їзди возом.
Він постановив собі йти його [лісу] краєм, границею між нивами і толокою, доки не надибле якоїсь возової дороги, що вела б у ліс (Фр., III, 1950, 84).
2. Який ходить у возі; запряжний.
Да сто коней верхових, а сімдесят возових (Сл. Гр.).
3. Стос. до перевезення вантажу па возах.
Платиться в Криму і на Дону мито від чумацького воза, а мірою возової ваги вважається те, як воли рушать мажу (Барв., Опов.., 1902, 154).
Словник української мови (СУМ-11)