возовий
ВОЗОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до віз¹ 1.
З-під возових коліс коріння плига (Граб., І, 1959, 205);
// Признач. для їзди возом.
Він постановив собі йти його [лісу] краєм, границею між нивами і толокою, доки не надибле якоїсь возової дороги, що вела б у ліс (Фр., III, 1950, 84).
2. Який ходить у возі; запряжний.
Да сто коней верхових, а сімдесят возових (Сл. Гр.).
3. Стос. до перевезення вантажу па возах.
Платиться в Криму і на Дону мито від чумацького воза, а мірою возової ваги вважається те, як воли рушать мажу (Барв., Опов.., 1902, 154).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возовий — возови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- возовий — -а, -е. 1》 Прикм. до віз I 1). 2》 Який ходить у возі; запряжний. 3》 Стос. до перевезення вантажу на возах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- возовий — ВОЗОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до віз 1. З-під возових коліс коріння плига (П. Грабовський); Одного разу спитав [Іван], що коштує простий віз і селянська свитка, аршин полотна простого, відро дьогтю чистого й возового (Б. Левін); // Признач. для їзди возом. Словник української мови у 20 томах
- возовий — Возови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- возовий — Возовий, -а, -е 1) Телѣжный. Возове колесо. 2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет. 3) Проѣзжій, ѣдущій возомъ. Да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, ой пішого пішеницї по три денежки мита брали. АД. ІІ. 21. 4) шлях возовий. Проѣзжая дорога. Канев. у. Словник української мови Грінченка