возний
ВО́ЗНИЙ, ного, ч. Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві й на Україні (до XIX ст.).
[Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (Котл., II, 1953, 7);
Чи був ще в 1817-1818 роках возний — не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано (Мирний, V, 1955, 407).
Словник української мови (СУМ-11)