возний
ВО́ЗНИЙ, ного, ч., іст.
Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві та в Україні (до XIX ст.).
[Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (І. Котляревський);
Чи був ще в 1817–1818 роках возний – не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано (Панас Мирний);
Загомоніли міщани: – .. Наш пан возний заручився... Завзятий юриста, з живого і з мертвого здере (І. Пільгук);
Під час Руїни паралельно функціонують козацька й міська юрисдикції. Професійний юридичний корпус представлений як козацькими, так і міськими судовими урядовцями від генеральних та полкових суддів до війтів, бурмістрів, райців, возних і судових писарів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)