возний

Судовий урядовець у Польщі, Вел. князівстві Литовському та Україні (до XIX ст.); в Україні в. були при Генеральному суді (генеральний в.), полкових, сотенних та ін. судах; в. підтримував контакт із сторонами, стверджував злочин або порушення на місці, провадив виконання цивільних вироків та доглядав за порядком під час процесу.

Значення в інших словниках

1. возний — Казенний посильний [XII] — нижчий службовець у державній установі [X] — нижчий службовець установи, казенний посильний [II,IV] — службовий посланець, нижчий службовець при якійсь установі, кур'єр [V] — судовий посланець, нижчий службовець в установі [VI] — судовий посланець [VII]  Словник з творів Івана Франка
2. возний — -ного, ч. Судовий урядовець у Польщі, Великому князівстві Литовському та Україні (до 19 ст.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. возний — ВО́ЗНИЙ, ного, ч., іст. Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві та в Україні (до XIX ст.). [Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (І.  Словник української мови у 20 томах
4. Возний — Во́зний прізвище  Орфографічний словник української мови
5. возний — возний, возний енерал судовий виконавець, офіційний свідок гродського і земського повітових судів  Словник застарілих та маловживаних слів
6. возний — ВО́ЗНИЙ, ного, ч. Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві й на Україні (до XIX ст.). [Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (Котл.  Словник української мови в 11 томах
7. возний — Возний, -ного м. Родъ судебнаго пристава при старыхъ судахъ Пан возний позов дасть. Котл. Ен. IV. 48.  Словник української мови Грінченка