волання
ВОЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вола́ти; крик.
Це напевне був голос переляку, волання пробі, а не клич до бою (Ле, Мої листи, 1945, 140);
— Убивають! — залементував Данило. Та — дивна річ: ніхто з перехожих на те волання уваги не звертав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 461).
Словник української мови (СУМ-11)