1. Словник української мови в 11 томах

волання

ВОЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вола́ти; крик.

Це напевне був голос переляку, волання пробі, а не клич до бою (Ле, Мої листи, 1945, 140);

— Убивають! — залементував Данило. Та — дивна річ: ніхто з перехожих на те волання уваги не звертав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 461).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волання — вола́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. волання — -я, с. Дія за знач. волати; крик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волання — ВОЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вола́ти; крик. Обличчя жінки заплакане, а в очах, широко відкритих, – волання підтримки (О. Гончар); – Убивають! – залементував Данило. Та – дивна річ: ніхто з перехожих на те волання уваги не звертав (О. Ільченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. волання — див. крик Словник синонімів Вусика