1. Словник української мови у 20 томах

волання

ВОЛА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. вола́ти; крик.

Обличчя жінки заплакане, а в очах, широко відкритих, – волання підтримки (О. Гончар);

– Убивають! – залементував Данило. Та – дивна річ: ніхто з перехожих на те волання уваги не звертав (О. Ільченко);

* Образно. Сонце й вітер руйнують їх [скелі] рік за роком, вік за віком, і вони роздирають вуста тріщин у німому воланні (О. Бердник);

Біль – це вартовий здоров'я, волання хворого органа про допомогу (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волання — вола́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. волання — -я, с. Дія за знач. волати; крик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волання — див. крик Словник синонімів Вусика
  4. волання — ВОЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вола́ти; крик. Це напевне був голос переляку, волання пробі, а не клич до бою (Ле, Мої листи, 1945, 140); — Убивають! — залементував Данило. Та — дивна річ: ніхто з перехожих на те волання уваги не звертав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 461). Словник української мови в 11 томах