волоком

ВО́ЛОКОМ:

◊ Тягти (тягнути і т. ін.) волоком — тягти по землі; волочити.

В повітрі стояв безупинний скрегіт тягачів, що тягли до Дніпра волоком довжелезні штаби сталевих шпунтів (Олександр Довженко, II, 1959, 119);

Козаки вивантажили байдаки і потягли їх волоком у Кінські Води (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 183).

Значення в інших словниках

1. волоком — во́локом прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. волоком — присл. Силоміць; тягнучи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волоком — не затя́гнеш во́локом (нали́гачем, на моту́зці і т. ін.) кого і без додатка. Хто-небудь неподатливий на умовляння бувати десь; дуже сором’язливий; упертий і т. ін. — От кому щастить! — підморгнув (Юхим). — Самі дівчата в хату приїздять! А тут і волоком не затягнеш... (М. Зарудний).  Фразеологічний словник української мови
4. волоком — Волоком нар. Таща. Переносно: насильно. Волоком затяг у гості. Конст. у.  Словник української мови Грінченка