волоконце
ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1.
— Сидіте, прядіте. Дівки, волоконце (Чуб., V, 1874, 109);
Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179);
*Образно. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце (Л. Укр., III, 1952, 207).
Словник української мови (СУМ-11)