волоконце

ВОЛОКО́НЦЕ, я, с.

Зменш. до волокно́ 1.

– Сидіте, прядіте, Дівки, волоконце (П. Чубинський);

Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (М. Стельмах);

* Образно. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце, будем гаптувати оксамитну тінь (Леся Українка);

Вогонь її [свічки] давно вже бурхав чорними волоконцями кіптяви (М. Малиновська);

Він [Ленсаль] думав над кожним ходом [шахів] так, що я відчував, як потріскують у нього в мозку волоконця (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. волоконце — волоко́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. волоконце — -я, с. Зменш. до волокно 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волоконце — ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1. — Сидіте, прядіте. Дівки, волоконце (Чуб., V, 1874, 109); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
4. волоконце — Волокно, -на с. Волокно. ум. волоконце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце. н. п.  Словник української мови Грінченка