волоконце
ВОЛОКО́НЦЕ, я, с.
Зменш. до волокно́ 1.
– Сидіте, прядіте, Дівки, волоконце (П. Чубинський);
Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (М. Стельмах);
* Образно. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце, будем гаптувати оксамитну тінь (Леся Українка);
Вогонь її [свічки] давно вже бурхав чорними волоконцями кіптяви (М. Малиновська);
Він [Ленсаль] думав над кожним ходом [шахів] так, що я відчував, як потріскують у нього в мозку волоконця (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волоконце — волоко́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- волоконце — -я, с. Зменш. до волокно 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- волоконце — ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1. — Сидіте, прядіте. Дівки, волоконце (Чуб., V, 1874, 109); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- волоконце — Волокно, -на с. Волокно. ум. волоконце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце. н. п. Словник української мови Грінченка