волоконце
ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1.
— Сидіте, прядіте. Дівки, волоконце (Чуб., V, 1874, 109);
Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179);
*Образно. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце (Л. Укр., III, 1952, 207).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волоконце — волоко́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- волоконце — -я, с. Зменш. до волокно 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- волоконце — ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1. – Сидіте, прядіте, Дівки, волоконце (П. Чубинський); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (М. Стельмах); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- волоконце — Волокно, -на с. Волокно. ум. волоконце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце. н. п. Словник української мови Грінченка