волоком
ВО́ЛОКОМ:
◊ Тягти (тягнути і т. ін.) волоком — тягти по землі; волочити.
В повітрі стояв безупинний скрегіт тягачів, що тягли до Дніпра волоком довжелезні штаби сталевих шпунтів (Олександр Довженко, II, 1959, 119);
Козаки вивантажили байдаки і потягли їх волоком у Кінські Води (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 183).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волоком — во́локом прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- волоком — присл. Силоміць; тягнучи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волоком — не затя́гнеш во́локом (нали́гачем, на моту́зці і т. ін.) кого і без додатка. Хто-небудь неподатливий на умовляння бувати десь; дуже сором’язливий; упертий і т. ін. — От кому щастить! — підморгнув (Юхим). — Самі дівчата в хату приїздять! А тут і волоком не затягнеш... (М. Зарудний). Фразеологічний словник української мови
- волоком — Волоком нар. Таща. Переносно: насильно. Волоком затяг у гості. Конст. у. Словник української мови Грінченка