волоконце

Волокно, -на

с. Волокно. ум. волоконце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце. н. п.

Значення в інших словниках

1. волоконце — волоко́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. волоконце — -я, с. Зменш. до волокно 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волоконце — ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1. – Сидіте, прядіте, Дівки, волоконце (П. Чубинський); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (М. Стельмах); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. волоконце — ВОЛОКО́НЦЕ, я, с. Зменш. до волокно́ 1. — Сидіте, прядіте. Дівки, волоконце (Чуб., V, 1874, 109); Кажуть у селі, що в неї [Докії] з-під пальців просте волоконце стає срібною ниткою (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179); *Образно.  Словник української мови в 11 томах