волошка
ВОЛО́ШКА¹, и, ж. Польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур.
Там дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють (Барв., Опов.., 1902, 352);
І знову її [Чайчихи] приморожені очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів, між якими краплинками неба голубіють волошки (Стельмах, І, 1962, 293);
// Квітка цієї рослини.
Вся голова в Василини була кругом заквітчана синіми волошками (Н.-Лев., II, 1956, 36).
ВОЛО́ШКА² див. воло́хи.
Словник української мови (СУМ-11)