волошка
ВОЛО́ШКА¹, и, ж.
1. Польова трав'яниста рослина родини губоцвітих із синіми квітками.
Росте волошка переважно серед озимих культур (з навч. літ.);
Там дивлюсь – жита колосіють, волошки блакитніють (Ганна Барвінок);
Бідна волошко, чому ти у житі, А не на клумбі волієш рости? (М. Рильський);
І знову її приморожені очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів, між якими краплинками неба голубіють волошки (М. Стельмах).
2. Квітка цієї рослини.
Вся голова в Василини була кругом заквітчана синіми волошками (І. Нечуй-Левицький);
Панько пішов у жито волошок нарвати (О. Кониський);
* Образно. Усміхаються в житах волошки (Ю. Клен);
Волошка синя торкає пелюсткою небо, і їй прохолоду у вінчик тремтливо цідить зоря (М. Сингаївський);
* У порівн. Із-за печі виходить жінка, по-міському вбрана. Бачу: очі їй сині-сині, як польові волошки (М. Івченко).
ВОЛО́ШКА² див. воло́хи.
Словник української мови (СУМ-20)