волошка

ВОЛО́ШКА (польова трав'яниста рослина з синіми квітками), СИНЕ́ЦЬ, ЦЕНТА́ВРІЯ, БЛАВА́Т діал., БЛАВА́ТКА діал. Зеленіють жита.. І волошки у полі синіють (В. Сосюра); Ішли плантаціями, житами, рвали мак, блават, співали (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. волошка — воло́шка 1 іменник жіночого роду квітка воло́шка 2 іменник жіночого роду, істота мешканка Волощини; кол. назва мешканок нинішньої Румунії іст.  Орфографічний словник української мови
2. волошка — I -и, ж. Польова трав'яниста рослина із синіми квітками, що росте перев. серед озимих культур. || Квітка цієї рослини. II див. волохи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волошка — ВОЛО́ШКА¹, и, ж. 1. Польова трав'яниста рослина родини губоцвітих із синіми квітками. Росте волошка переважно серед озимих культур (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. волошка — Трав'яниста рослина, поширена переважно у пн. півкулі; суцвіття вел., різнобарвні, зібрані в кошички; в. синя -польовий бур'ян, лікарська рослина.  Універсальний словник-енциклопедія
5. волошка — Воло́шка, -шки, -шці; -ло́шки, -ло́шок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. волошка — ВОЛО́ШКА¹, и, ж. Польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур. Там дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
7. волошка — Волошка, -ки ж. 1) Валашка, румынка. А в дівчини та чорнії брови, як у тії волошки. 2) раст. а) василекъ, Centaurea cyanus L. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 116. Ой у мене на городі зацвіли волошки. н. п. б) Trifolium alpestre L. ЗЮЗО. І. 139.  Словник української мови Грінченка