ворітця
ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш.-пестл. до воро́та 1.
Хиляться ворітця — упали (Чуб., V, 1874, 170);
Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояна (Досв., Вибр., 1959, 422).
Словник української мови (СУМ-11)