ворітця

Ворітця, -тець

мн.

1) ум. отъ ворота.

2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.

Значення в інших словниках

1. ворітця — ворі́тця множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. ворітця — -тець, мн. Зменш.-пестл. до ворота 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворітця — ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш. до воро́та 1. Хиляться ворітця – упали (П. Чубинський); Ганя з Ясем бачили в вікно, як гості одчиняли ворітця, як йшли по доріжці, роздивляючись на всі боки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. ворітця — див. ворота  Словник синонімів Вусика
5. ворітця — Ворі́тця, -рі́тець, -рі́тцям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ворітця — ВОРІ́ТЦЯ, тець, мн. Зменш.-пестл. до воро́та 1. Хиляться ворітця — упали (Чуб., V, 1874, 170); Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояна (Досв., Вибр., 1959, 422).  Словник української мови в 11 томах