вощина

ВОЩИ́НА, и, ж. Воскова основа стільника, а також видобутий із неї поочищений віск.

На рядні лежала купа сухих вощин (Н.-Лев., III, 1956, 203);

Всі ці люди внесли в хату запах пасіки: старої вощини, меду (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 128);

*У порівн. Воно [обличчя] стало жовте, як вощина (Мирний, III, 1954, 14);

// Штучно зроблений восковий лист із витиснутими на ньому з обох боків шестикутними денцями, на яких бджоли будують комірки.

— Здрастуйте, — відповів Петро Петрович, який вставляв у рамки смужки штучної вощини (Ю. Янов., І, 1958, 416).

Значення в інших словниках

1. вощина — вощи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вощина — -и, ж. Воскова основа стільника, а також видобутий із неї неочищений віск. || Штучно зроблений восковий лист із витиснутими на ньому з обох боків шестикутними денцями, на яких бджоли будують комірки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вощина — ВОЩИ́НА, и, ж. Воскова основа стільника, а також видобутий із неї неочищений віск. На рядні лежала купа сухих вощин (І. Нечуй-Левицький); Всі ці люди внесли в хату запах пасіки: старої вощини, меду (В. Гжицький); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. вощина — Вощи́на, -ни; -щи́ни, -щи́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вощина — Вощина, -ни ж. Вощина.  Словник української мови Грінченка