вояк
ВОЯ́К, а́, ч.
1. Той, хто воює, б’ється з ворогом; боєць, воїн.
Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони (Гончар, Новели, 1954, 50);
Іванко вояк хоробрий, не злякається, якщо в дорозі мечем доведеться з лихими людьми розмовляти (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 176).
2. заст. Рядовий військовослужбовець в армії.
Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (Фр., II, 1950, 277).
Словник української мови (СУМ-11)