воїн
ВО́ЇН, а, ч., книжн., уроч. Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат.
Правдивий воїн не дрімає, Без просипу.. не п’є (Котл., І, 1952, 214);
Всі помисли і прагнення офіцерів були там, між воїнами, на полі бою (Кучер, Чорноморці, 1956, 60).
Словник української мови (СУМ-11)