воїн
ВО́ЇН, а, ч., книжн., уроч.
Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат.
Правдивий воїн не дрімає, Без просипу .. не п'є (І. Котляревський);
Згадали, як проводив він [отець Йосип] рекрутів своєї парафії на війну і, благословляючи засмучених воїнів широким хресним знаком, зворушливо виголошував: “Нема більшої любові, як хто душу покладе за друзів своїх!” (Б. Антоненко-Давидович);
В мальовничих привільних позах стояли горді воїни з такими блищиками в очах, що на край світу підеш за ними (М. Стельмах);
Всі помисли і прагнення офіцерів були там, між воїнами, на полі бою (В. Кучер);
Жалібний спів і могутнє ревіння гармат – що може бути ліпшого для воїна при його проводах в останню путь (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)