воістину
ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч. Дійсно, справді.
Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Рильський, III, 1956, 111).
Словник української мови (СУМ-11)ВОІ́СТИНУ, присл., ц.-с., уроч. Дійсно, справді.
Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Рильський, III, 1956, 111).
Словник української мови (СУМ-11)