впаковувати

ВПАКО́ВУВАТИ¹ (УПАКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПАКУВА́ТИ (УПАКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех.

1. Поміщати що-небудь у якусь тару; спаковувати.

Впаковував [Січкар] у мішки з зерном кусні добре просоленого сала (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 35);

Я вже й речі впакувала, щоб їхати з Чернівець (Л. Укр., V, 1956, 375);

Зваж, нарешті, скільки.. мін завод знову впакує в оцю тару! (Гончар, І, 1954, 382).

2. перен., розм. Силою поміщати кого-небудь кудись; засаджувати.

[Олекса:] Писар служив у якогось пана також за писаря і щось там прошкрябав, так той його до криміналу впакував (Фр., IX, 1952, 36).

ВПАКО́ВУВАТИ² див. упако́вувати¹.

Значення в інших словниках

1. впаковувати — впако́вувати 1 дієслово недоконаного виду поміщати щось у якусь тару впако́вувати 2 дієслово недоконаного виду складати, зв'язувати у пакунок  Орфографічний словник української мови
2. впаковувати — I (упаковувати), -ую, -уєш, недок., впакувати (упакувати), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Поміщати що-небудь у якусь тару; спаковувати. 2》 перен., розм. Силою поміщати кого-небудь кудись; засаджувати. II див. упаковувати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. впаковувати — ВПАКО́ВУВАТИ див. упако́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. впаковувати — ПАКУВА́ТИ (укладати, ув'язувати що-небудь у пакунок, якесь вмістище для перевезення, перенесення, зберігання), ВПАКО́ВУВАТИ (УПАКО́ВУВАТИ), СПАКО́ВУВАТИ, ТЮКУВА́ТИ (в тюки). — Док.: впакува́ти (упакува́ти), спакува́ти. Хлопці.. пакували свої пожитки (О.  Словник синонімів української мови