впалий
ВПА́ЛИЙ¹ (УПА́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до впа́сти¹ 2.
Лежав старий Чуплак з запаленими трахомою очима, сухим сірим лицем і глибоко впалими грудьми (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13);
// У знач. прикм.
На молодім личку нема рум’янцю.., хороші очі впалі й смутні (Вовчок, І, 1955, 350).
ВПА́ЛИЙ² див. упа́лий¹.
Словник української мови (СУМ-11)