впалий
ВПА́ЛИЙ¹ (УПА́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до впа́сти¹ 2.
Лежав старий Чуплак з запаленими трахомою очима, сухим сірим лицем і глибоко впалими грудьми (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13);
// У знач. прикм.
На молодім личку нема рум’янцю.., хороші очі впалі й смутні (Вовчок, І, 1955, 350).
ВПА́ЛИЙ² див. упа́лий¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- впалий — впа́лий 1 дієприкметник запалий впа́лий 2 дієприкметник той, що впав Орфографічний словник української мови
- впалий — [ўпалией] = упалий м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- впалий — I (упалий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до впасти I 2). || у знач. прикм. II див. упалий I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- впалий — ВПА́ЛИЙ¹ (УПА́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до впа́сти¹ 2. Лежав старий Чуплак з запаленими трахомою очима, сухим сірим лицем і глибоко впалими грудьми (С. Чорнобривець); Погляд глибоко впалих темних очей важкий, свердлючий (О. Гончар). ВПА́ЛИЙ² див. упа́лий¹. Словник української мови у 20 томах