впурхувати
ВПУ́РХУВАТИ (УПУ́РХУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПУРХНУ́ТИ (УПУРХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док. Пурхаючи, влітати куди-небудь (про птахів).
Зайшов у кімнату гурт дівчат, зовсім юних, — наче зграйка солов’їв впурхнула (Веч. Київ, 10.VI 1957, 1);
// перен. Легко й швидко вбігати куди-небудь.
Впурхнула [Настуся] в мою горницю, ніби десь у вікно з зеленого садка (Н.-Лев., IV, 1956, 231);
У двір легенько впурхнула Дуня Дацюк, ланкова на буряках (Кучер, Дорога.., 1958, 206).
Словник української мови (СУМ-11)