врозкид
ВРО́ЗКИД (УРО́ЗКИД), рідко ВРО́ЗКИДЬ (УРО́ЗКИДЬ), присл.
1. Не разом, окремо, розкидано.
Люди врозкид розляглися в траві (Горд., Чужу ниву.., 1947, 233);
При використанні мінеральних добрив під кукурудзу весною найкращі результати дає внесення їх перед культивацією зябу не врозкид, а локально (Хлібороб Укр., 2, 1964, 9).
2. Розкидаючи руками, вручну.
Береза бородавчаста, осика, тополя, верба. Насіння висівають врозкид, відразу ж після його збирання (Колг. енц., I, 1956, 720).
Словник української мови (СУМ-11)