вроздріб
ВРО́ЗДРІБ (УРО́ЗДРІБ), присл.
1. Окремо один від одного; нарізно.
[Овлур:] Бачиш, тут сим шляхом нині Якісь їздці незвіснії [невідомі] спішать То вроздріб, то купками (Фр., IX, 1952, 237);
— Чутки ходять, що в місті бунтують робочі, дружно за себе стоять, не те, що ми — уроздріб, хто в горох, а хто в сочевицю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 43).
2. торг. Поштучно; протилежне оптом.
Видання минулого року купували вроздріб і цілими бібліотечками (Смолич, III, 1959, 466);
Останнім часом передплата на "Вітчизну" зросла, добре розходиться журнал і вроздріб (Літ. Укр., 4.VI 1965, 4).
Словник української мови (СУМ-11)