вроздріб
ВРО́ЗДРІБ (УРО́ЗДРІБ), присл.
1. Окремо один від одного; нарізно.
[Овлур:] Бачиш, тут сим шляхом нині Якісь їздці незвіснії [невідомі] спішать То вроздріб, то купками (І. Франко);
– Чутки ходять, що в місті бунтують робочі, дружно за себе стоять, не те, що ми – уроздріб, хто в горох, а хто в сочевицю (І. Цюпа);
Ворогів було як мли. Ковтнули Дарія степами, а потім вроздріб потовкли (Л. Костенко).
2. екон. Поштучно або в невеликій кількості; протилежне оптом.
Видання минулого року купували вроздріб і цілими бібліотечками (Ю. Смолич);
Зерно й хліб Магазаник продавав обережно і вроздріб, то спасаючись [від] сто двадцять сьомої статті за спекуляцію, то потерпаючи, що продешевить (М. Стельмах);
Сусідка пробувала навчити її торгувати на базарі, але з того нічого не вийшло, хоча мудрість була нескладна – купити щось оптом, а продавати вроздріб (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)