врозкид
ВРО́ЗКИД (УРО́ЗКИД), рідко ВРО́ЗКИДЬ (УРО́ЗКИДЬ), присл.
1. Не разом, окремо, розкидано.
Люди врозкид розляглися в траві (К. Гордієнко);
Поміж низових куренів, які стояли .. врозкид, ще й пообростали за роки прикомірками, прибудовами, через хвіртку в палісаді вийшов [Сірко] на берег Скарбної (Ю. Мушкетик);
Діжку в кутку перевернуто, врозкидь на долівці лежать граблі, вила, сапа, сокира (Є. Гуцало);
Містечко урозкидь огортає димкувата імла (Є. Пашковський).
2. Розкидаючи руками, вручну.
Посів насіння для газону слід проводити в безвітряну і суху погоду як за допомогою спеціальних сівалок, так і врозкид (із журн.);
У процесі створення бобово-злакових культурних пасовищ запропоновано висівати багаторічні трави стрічково або врозкид (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)