врунити

ВРУ́НИТИ (УРУ́НИТИ), ить, недок. і док., перех., поет. Покривати ниву густими зеленими сходами.

Я полюбив, як батьківщину, Де врунить поле ярина, Радянську зоряну країну (Перв., І, 1958, 177).

Значення в інших словниках

1. врунити — вру́нити дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. врунити — (урунити), -ить, недок. і док., перех., поет. Покривати ниву густими зеленими сходами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. врунити — ВРУ́НИТИ, ить, недок., що. Покривати ниву густими зеленими сходами. Весна повільно входить у свої права, лани вже врунить молода озимина (із журн.).  Словник української мови у 20 томах