1. Словник української мови в 11 томах

врунити

ВРУ́НИТИ (УРУ́НИТИ), ить, недок. і док., перех., поет. Покривати ниву густими зеленими сходами.

Я полюбив, як батьківщину, Де врунить поле ярина, Радянську зоряну країну (Перв., І, 1958, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. врунити — вру́нити дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. врунити — (урунити), -ить, недок. і док., перех., поет. Покривати ниву густими зеленими сходами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. врунити — ВРУ́НИТИ, ить, недок., що. Покривати ниву густими зеленими сходами. Весна повільно входить у свої права, лани вже врунить молода озимина (із журн.). Словник української мови у 20 томах