все-таки
ВСЕ́-ТАКИ (УСЕ́-ТАКИ).
1. спол. Уживається (звичайно із сполучниками і, а, та, але) для поєднання речень (або їх членів) із протиставно-допустовим значенням; однак.
Хоч і не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Кв.-Осн., II, 1956, 80);
Аж тепер згадала Олександра Гната, згадала й свою хату. Яка є, то є, а все-таки свій куток (Коцюб., І, 1955, 64);
Дивився я на Хрест отой Південний,.. І здумав раптом: хоч далеко, справді, Від мене рідний край і рідні люди,.. А все-таки це ж на одній планеті (Рильський, III, 1961, 300).
2. част. Уживається для вираження заперечення, а також для підсилення висловленої думки; незважаючи ні на що.
Молодиці вернулись додому, а чоловіків усе-таки нема (Мирний, II, 1954, 194);
Той [Хома] все-таки ліз наперед, щоб видніше було, що робитиметься на рундуку (Тют., Вир, 1964, 407).
Словник української мови (СУМ-11)